Книга несе у собі очевидний соціальний посил, але він дивакуватий, ніби її автор намагається відворотити народ від сексу взагалі, — пише кременчужанка, книгоманка Ліна Александрова, огляди котрої не вперше радять нам найкращу сучасну літературу в нашому БЛОЗІ. Цього разу внутрішня цензура lina_zanozzza забракувала художню форму викладення інтелектуального концепту твору. Чому — читайте далі 😉
Такого маразму ще й пошукати треба! Після читання залишається лише два питання: як і нашо я це прочитала? Насамперед, треба зазначити, що я знала на що я підписуюсь. Книжка, запакована в плівку з написом 18+, застерігала мене від помилки, але мені було байдуже. Знаєте, зараз я з повною впевненістю можу сказати, що порівняно з цим — 50 відтінків сірого — справжній шедевр!
Спочатку нас чекає типова і дуже схожа на «відтінки» схема: незграба падає на коліна в кабінеті прямо до ніг найбагатшої людини у світі — Макса. Вона, погано вбрана і не занадто приваблива. І, він ЗВИЧАЙНО Ж, запрошує її на побачення. А потім виявляється, що вона ідеальна для його досліджень. Він хоче створити неперевершені сучасні пристрої для заміни чоловіків, щоб кожна жінка за допомогою них з легкістю отримувала найгостріші оргазми у своєму житті. На цьому відтінки закінчуються. Далі читати, хрумтячи чимось смачненьким забороняється, бо вас знудить прямо на сторінки цього бестселлеру, хоча, може воно й на краще.
Далі перед нами постають мрії 13-річного школяра, який нагне та ви*бе увесь світ. Дуже тупо і безглуздо. (А які сни мені потім снилися! Уся суботня ніч коту під хвіст!)
А далі ніби шось цікаве, ніби якась детективна лінія, яку обрубує зомбі апокаліпсис про жінок, що пхають собі вібратори у піхви прямо посеред вулиці! Як вам такий варіант зомбі-апокаліпсису? Вібратори, Карл! Посеред вулиці, Карл! Чарівна ти, Карл!
Серед усього цього безглуздя уціліла, звичайно ж, наша головна героїня, яка хоче перешкодити злому Максу. Тому вона НА ЛАБУТЕНАХ І В ДИЗАЙНЕРСЬКОМУ КОСТЮМІ шкарябається на Еверест, заради орального сексу з 200 — з *уєм — річною бабцею. Отут я вже майже проблювалася, слід зізнатися.
Далі головна героїня повертається до Нью-Йорку, де у неї, звичайно ж, нічого не виходить, і вона змушена вийти заміж за Макса. Але ж, певно, пішки, з самого Евересту до Нью-Йорку допленталася бабця й ціною свого життя перериває весілля. Після наступної порції абсурду світ врятований, а наша ГГ, якогось поляруса, повертається в печеру на Еверест і вирішує залишитися там, аби продовжувати на самоті «прєдаваться пароку».
Думаєте, я несу нісенітницю? Та якби! Оце і є Поланік. Таке враження, що він займався сексом всього один раз, і то невідомо з ким, але з кимось, вочевидь, страшенно огидним. Бридотна книга, яку я ковтнула як ентероз-гель: ковтай швидко або тебе знудить. Читати — не раджу!
P.S. Моє обличчя красномовно висловлює усе, шо коїться у мене в голові. Я в а*ує, таварісчі прісяжниє засєдатєлі!
Рецензія на роман Поланіка — Ліна Александрова
