Сходити в оперу: історія світової та української опери для тих, хто «відчуває»

Оперу винашли італійці. І якось, навіть не знаючи твердо цього факту, я була його інтуїтивно певна. Ну хто б іще міг отак темпераментно і мистецьки водночас «псіхануть»? Тільки гарячі італійські музиканти або композитори, яких до того не влаштовував розмах ретрансляції до слухача творів тогочасного музичного мистецтва. Мовляв, погано чути й незручно розбирати всі оті ваші хорові співи. Треба вивести арії-монологи і розкласти історію на голоси. Отак все і було, але про це особисто я дізналась, коли почала цікавитись цим складним, могутнім за впливом на сенсори та музично потужним явищем — оперою. Коли я до неї, скажемо простіше, свідомо доросла. Бо, маю переконання, щоб сприймати цей асимілятивний і конвергентний вид мистецтва, не завадить мати розвинений інтелект, емоційну витримку і смак. А такі надбання швидше приходять з роками і життєвим досвідом. Якщо приходять, звісно ж. Втім, кому пощастить хоча би раз відчути прекрасну велич опери — вже не звільнитись від того потягу. Відтепер це з вами назавжди, бо наркотик пікового переживання емоції прекрасного — найсильніший з усіх відомих людству. І ніяка штучна хімія поряд «не лежала»! І потім, опера — це щонайменше — красиво!