Кременчужанин-саксофоніст Максим Карюк подорожує Європою вже близько місяця. За цей час музикант встиг показати майстерну гру на саксі польскій Познані та німецькому Берліну. Тепер Макс взяв курс на чеську Прагу. І у нього вийшло. Його друг-саксофон, як сам він називає улюблений музичний інструмент, зазвучав на радість чехам та українській діаспорі в країні Яна Гуса. Про цю мандрівку — мова піде далі. Цього разу ми публікуємо блог мандрівного музиканта, що вивчає світ та себе у ньому через призму музики, перетворюючись із одного з найталановитіших кременчужан на кременчужанина-космополіта. Лишаючись при цьому гордістю нашого міста!
Макс Карюк з Праги:
Дорога до Праги. Знову Польським Басом, себто — Автобусом. Ціна квитка — 90 злотих в одну сторону. Дорога — 8 годин. По дорозі «вкушаєш» краєвиди Польші та Чехії. В Автобусі є Інтернет.
Приїхав на місце призначення о 9 вечора. Це дещо лякало! Втім уже за 10 хвилин віднайшлася жінка з Луганська, яка багато розповіла мені про Прагу, і відвела під самий хостел.
Доречі, Українців там вдосталь, тому можна не хвілюватись. За умови, якщо Вам щось необхідно, а мови не знаєш — знайдеться той, хто підкаже. Мовний бар’єр тут взагалі не існує як проблема, виникає враження, що усі всіх розуміють.
Хостел коштує 13 євро на добу. Сніданок — включено. Приміщення хостелу знаходиться в центрі міста, на Вацлавській площі!
Місто вщент заповнене туристами, розвагами, веселим настроєм. Все «гуде» і «шумить», особливо вночі, симфонія шуму і галасу.
Про мене і товариша Саксофона
В перший день ми грали близько півтори години — вийшло файно. Публіка, енергійна та жива, відгукувалась на гру не гірше,ніж у Берліні. Матеріально теж файно, перехожі кидають в чемодан грошенята, підіймаючи настрій музикантові.
Майже по закінченню музиної сесії на велосипеді під’їхав поліціянт, дружелюбно перейшовши на російську, роз’яснив, що саме на цій вулиці не можна грати, а на тій що поряд — можна. В цей день я вже награвсь, то ж на іншій вулиці грав друго дня: атмосфера знову ж таки чудова, на обидвох вулицях!!
Про архітектуру
Головний Пражський міст — Карловий Міст — на ньому грають музики, продають різні речі, міст кишить туристами. Найчірівніше, ні, навіть шокуюче — назвав би його одним з чудес світу — Замок Празький Град. Дивуєшся, якими ж мусили бути королі, аби бути достойними жити в такій споруді!
Про спілкування
Англійська, звісно, рулить, але іноді знаходяться люди, з якими можна і російською перекинутись. Місцеві жителі вчать російську в школі. З чудного: темношкірому з Балі, здається, просто сподобалась моя сорочка і це стало предметом діалогу між нами. Про релігійні вподобання неочікувано довелося поспілкуватися з парою сербів у парку на лавочці, за дегустацією чеського пива. З парою з Індонезії обговорили враження та досвід від проведення вуличних перформансів. Нам було чим поділитись! У хостелі теж виявилося цілком інтернаціонально: з англійцями перекинувся парою слів на Інгліш 🙂
Чехія має свій колорит, свій характер. Чеські прапори з левами зі своєю палітрою кольорів, празьке скло, одяг, бороди, зачіски — все це якесь казкове! -втім, неодмінно в контексті архітектури, менталітету, загального творчого веселого настрою.
Прага архаїчна і в цьому — самодостатня. Вона не надто потребує сучасного, будь то будівлі чи арт, адже її дещо помпезних для ока пострадянських гостей споруд більше ніж достатньо, аби інтелектуально і емоційно насититись!
