Гуру постмодерну, художник, письменник, драматург і просто людина-легенда Лесь Подерв’янський 8 жовтня влаштував у Кременчуці відвертий вечір «Епічних п’єс у виконанні автора». Обережно, матеріал містить ненормативну лексику!
Страшенна злива не налякала кременчужан. Послухати письменника і його «міцне слівце», або ж попросту — «майже суцільні матюки», прийшли міські артисти та волонтери, молодь із неформальних тусівок та чиновники. До речі, серед них виявилося чимало дівчат та жінок.
Концерт розпочався майже без запізнення, як не дивно для знаменитості. Лесь вийшов на сцену і вигукнув: «Слава Україні!». Після відповіді глядачів «Героям Слава!», наскільки міг, зручно вмостився за стареньким столом-партою. І – почалося. Яскраві й іронічні характеристики, емоційна й влучна інтонація кожної репліки, особлива атмосфера й харизма автора відчувалися у кожному творі. Це зовсім інше, ніж читати твори Подерв’янського самостійно. «Чесно, молодець, порадував. Усю черешню переїхав», — ділився враженнями суворий дядько у перших рядах.
Окрім ненормативної лексики, якої в творах автора — завжди через край, Подерв’янский глаголив про справжнє, наболіле і те, що «задовбує» із дня у день, про що сказати інакше важко або просто неможливо.
«Діана», «Нірвана», «Місце встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!», «Кацапи» — зал вибухав сміхом, оплесками і вигуками «Браво». Але після кожної п’єси кілька чоловіків скандували: «Гамлет!» «Усе вам буде», — обіцяв автор і таки виконав «Гамлєт, або Феномен датського кацапізма». Публіка була у захваті.
Наприкінці вечора Лесь Подерв’янський зізнався, що любить Кременчук і подякував усім за увагу. Проте, після концерту кременчужани не поспішали розходитися. Абсолютна більшість глядачів залишилась чекати на автограф- та фотосесію з автором. І в цей час ділилася враженнями, що Подерв’янський їх таки не розчарував, а «епічний» вечір запам’ятається надовго!
Кілька цитат із Подерв’янського «Гамлета»
«Як остопиздило купатися мені. Чи може іскупатися? Купатись чи не купатись? Блядські ці питання зайобують. То може, не вагаясь, спустити враз штани та батерфляєм хуярити, аж поки за буями в очах не потемніє? Ну а згодом? Про наслідки можливі не подумать? Один лиш тільки раз і вже крадеться піздець з своєю усмішкою хижой. Простуда, геморой, чіряк на сраці, запльована підлога, лікарі, від шприца гематоми і могила…»
«Я же вам сказав, що мститися не можу, бо всі люди — це браття на землі, окрім жидів, татар, масонів, негрів, білорусів, которих я ненавиджу. В цілому я ж гуманіст, не те шо ви, папаша».
«Над ними герб висить національний. На гербі зображено ведмедя. В одній руці у ведмідя молоток, а в другій — балалайка. Це символізує працелюбність і незакомплексованість тварюки».
«Мій Привиде, ніякої хуйні не робим ми. Ко всєм жидомасонам іспитуєм злобу і ненавість і каждий день національні гімни на балалайці хором ісполняєм. Бояться нас жиди та басурмани, престіж крєпчаєт, мощно возрастаєт дєнь ото дня процент жиров у маслі. Довольні хами, ситі в них єбала. Гораздо мєньшє стало підорасів, єбошать всі вони як папа Карло на хімії в Черкасах. Лєсбіянки — усі на Соловках».
Фото Микола Шевченко
Відео Ірина Горнєва
Автор тексту — Марія Остапець
Щас дисертацію напиздячу і у Броварах дом куплю за 20 тисяч.
Іван Опанасович, залогіньтєсь.