Якість, потужність, емоції, надзвичайна проникливість та гумор – усе це про виступ «Піккардійської терції» у Кременчуці. Музична львівська формація виступила у нашому місті з новою програмою «Лети».
Кременчужани були у захваті. На концерті вокалісти співали як нові, так і добре знайомі та улюблені пісні. І все це – наживо. Жодних декорацій та шоу-балетів. Лише могутнє звучання, надзвичайна магія шести професійних голосів та справжність емоцій. Потужне звучання огорнуло кожного глядача та заполонило зал.
— Нас завжди гарно зустрічають. Тому що ми завжди гарно працюємо. Щиро, відверто, без застосування якихось хибних прийомів. Маємо надію, що і Кременчук нас зустріне не менш гостинно, — сподівався художній керівник гурту Володимир Якимець перед початком концерту.
Кременчужани тепло зустріли співаків і навіть змогли їх вразити. Адже глядачі співали з гуртом пісні не лише українською, а й англійською та французькою мовами. А коли почали старенький «Старенький трамвай», Андрій Капраль просто направив мікрофон у зал. І більшу половину пісні співали саме кременчужани. Було чути, що серед глядачів багато тих, хто, швидше за все, займається вокалом професійно. «Боже, як ви гарно співаєте!» — вигукував Андрій. І ще не раз упродовж вечора співаки дякували співочому Кременчуку. А також говорили, що глядачі подарували їм справжнє свято.
Цього вечора «піккардійці» виконали і пісню-реквієм, за якою їх знають по всій Україні – «Пливе кача». Під час її виконання глядачі встали, багато кременчужан плакали. «Герої не вмирають!» — пісня закінчилась. Проте ще знадобилась пауза, аби і глядачі, і співаки вгамували емоції.
— Люди дуже просять, щоб ми виконували цю пісню. Це для них історія, переживання і трагедія українського народу. Інша справа, що дуже не хотілося б, щоб ця пісня «заїздилася». Щоб вона не перестала викликати емоції, тому що її стало забагато, — розповів про «Пливе кача» Володимир Якимець.
Та під час концерту не лише сумували. Співаки виконували надзвичайно запальні рокові та джазові композиції. А ще жартували. А Ярослав Нудик – той узагалі виконав «танець білого лебедя».
Тож після виступу кременчужани виходили вражені. Ділилися між собою теплими емоціями з львівським присмаком і йшли у прохолодний кременчуцький вечір. А також багато з них уже збираються на наступний концерт гурту через рік – коли «Піккардійській терції» виповниться 25 років.
З ІНТЕРВ’Ю «ПІККАРДІЙСЬКОЇ ТЕРЦІЇ» У КРЕМЕНЧУЦІ
— «Піккардійська терція» — це наше життя. Це наша робота і улюблене заняття. Це наш світ, якщо хочете більш пафосно. Ми маємо велике щастя: займатися улюбленою справою і за це отримувати гроші. Мало кому з українців так щастить.
Про сварки
— Звичайно, ми між собою іноді сваримось, хіба ми якісь інші люди? Ми звичайна середньостатистична сім’я. Наступного року нам буде 25 років. І якби ми хотіли б щось поміняти, ми би змінили.
Про людину, яка почувається вільно
— Новий альбом називається «Лети», бо це маркетинговий хід. Називати альбом, як і пісню. Хоча ми могли б назвати його «Будь вільним» — про ті самі почуття. Будь вільним, твори вільно, живи вільно. Тому що людина, яка почувається вільною, якомога більше бере від життя. І викликає якомога більше поваги.
Про революцію, війни, гастролі
— Те, що довго не виходив новий альбом, було пов’язано з революціями, з війнами, з гастролями. Це не те, що ми не хочемо нічого записувати. По перше, час був не той. По-друге, з кінця 2013 року ми мали намітки, але вже не творилося. На співалося, не писалося, бо самі прекрасно розумієте, які були часи. І зараз уже є якесь світло в кінці тунелю.
Про те, що ми стали нагліші
— Ми ще з тунелю не вийшли. Але в мене абсолютно оптимістичний настрій. Рік чи два назад узагалі ніхто не знав, чим це все закінчиться. На даний момент ми стали сильніші, ми стали поважніші, ми стали по-доброму нагліші і ми захищаємо у першу чергу свої інтереси.
Про те, що можна вирішити
— Ми не ховаємося від прихильників, але страшенно не любимо панібратства. Були історії, коли просили про допомогу, благочинний концерт чи надіслати партитуру. Все це можна вирішити, якщо це можна вирішити. Ми достатньо гречно ставимося до людей. І тому дуже хотіли б, щоб і до нас так ставилися. Просто так побалакати про світ, про справи. Я думаю, що це можна зробити з більш знайомою для тебе людиною. Але написати запитання і отримати відповідь можна.
Автор тексту — Марія Остапець
