Саме так іронічно назвав своє фото київський фотограф Олександр Ратушняк. Чи ж в тому насправді полягає українськість, аби розмалювати все довкола в кольори національного прапору? Питання скорше риторичне.
Зміст фото більше скидається на кітч. Не заперечиш словам класика — розруха починається в головах. Особисто мені, дозвольте висловитись, сумно від таких от фото. Не з того починаємо і не тим займаємось, рішуче не тим. І в тому «не тому» робимось смішні. Й виглядаємо якось безсило..
Не люблю пости на кшталт «Зрада, зрада!» Втім висновки щодо змін у суспільстві за останні пару років після Майдану, як і щодо ефімерних реформ, які можна розгледіти хіба що через лупу, напрошуються невтішні.. Тож малюванням справі не зарадиш.
Спитаймо себе, чи в цьому «малюванні» полягає прояв національної ідентичності та самосвідомості? Втім, якщо явище має місце, значить певною мірою відображає нашу з вами дійсність. Як би то не звучало, як би не сприймалось довколишнім середовищем. Дяка автору за фіксування історичних проявів сьогодення.
Oleksandr Ratushniak Photography
$mirnoVa
