«Часопис текстів і візій», у 1989 році створений Юрком Іздриком, по суті виявився літературно-мистецьким журналом концептуального спрямування. Відтак, головний редактор — Юрій Іздрик, співредактор — Софія Андрухович. Історія української андегрундної літератури та поезії.
— Я почав робити це для того, аби мати де публікуватися за совка. Тоді ні мене, ні Андруховича (Юрія) видавати не хотіли, — пояснив мені дядя Юра (як називає Іздрика його видавець Святослав Померанцев — прим. $mirnoVa) за нашої зустрічі у Кременчуці в рамках МЕРЕЖІ (куратором останньої, власне, у місті я і виступаю).
Мало сказати, видання стало культовим.
Його перші два номери були видані відповідно у 1990 та 1991 роках методом ксерокопіювання і мали обмежений наклад, характерний для «самвидаву». Однак вже в другому номері вдалося зібрати твори більшості тих авторів, які згодом будуть зараховані до «станіславського феномену» (А. Кирпан, М. Микицей, Володимир Єшкілєв, Тарас Прохасько та ін.).
У 1991 році відбулися зміни у складі редакції: до роботи над журналом прилучився Юрій Андрухович і Тарас Прохасько. Результатом співпраці стала поява у 1992 році проекту «Глосарій», котрий досьогодні залишається хрестоматійним зразком альтернативного журналотворення.
Наступні числа виходили з інтервалом у рік: № 4 — проект «Імперія», № 5 — «Четвер(г)», № 6 — «Крайслер Імперіал», № 7 — «Псевдо-Перевал».
У 1997 р. роботу над журналом призупинено і відновлено 1999 р. з ініціативи видавництва «Лілея-НВ», під егідою якого планується щоквартальний випуск «Четверга».
Втім останній номер в архіві електронного видання датовано 2007 роком — і це № 28.
Архів видання нині зібрано на його офіційному сайті. Неодмінно варто зазирнути.
$mirnoVa
