В неділю, 12 лютого, філіал Кременчуцької міської бібліотеки для дітей відвідала дитяча письменниця та перекладачка (на польську мову) творів Юрія Андруховича Дзвенислава (Дзвінка) Матіяш. Літераторка довго й палко говорила з присутніми, яких зібралося немало. Охоче спілкувалася із дітьми — основними своїми читачами та зізналася, що із Кременчуком її поєднує кількарічний зв’язок із кременчужанкою Ярославою — прихильницею творчості письменниці. Й наостанок анонсувала цьогоріч вихід своєї книги про власне паломництво — «Дорога Святого Якова», на яку кременчужани вже чекають з нетерпінням.
Письменництво — це тяжка праця, як і будь-яка інша, але її якісні плоди надзвичайно радують!
Несподівано непогані вірші я писала в 7 років. Їхньою поціновувачкою була зворушена тітка з Маріуполя. Після того періоду вірші стали гіршими. У зрілому письменництві мені судилося стати автором дитячої та дорослої прози.
Не варто намагатися стати відомим письменником, варто намагатися стати майстерним. Це, на мою думку, і є шлях до визнання.
Спочатку ви когось наслідуєте. Потім пишите самостійно і експериментуєте, виробляються саме ваші неповторний стиль і манера письма. Останній, третій етап, передбачає усталеність форми та жанру — і це майстерність, яка веде до комерціалізації письменницької творчості.
Майстер може навіть створити власну школу. Тож, працювати дійсно варто над вдосконаленням майстерності, а не над відомістю.
Сподіваюся, років через 10-15 професія письменника буде однією з найпрестижніших в Україні, з огляду на її прибутковість. Поки що вона є престижною лише з точки зору суспільного інструменту впливу.
Що я пам’ятаю з підліткового віку? Там складно було визначитися з вибором. Читала Вальтера Скота, братів Стругацьких, любила твори Рея Бредбері, а от шкільна програма здавалася мені нудною.
Полишити зону комфорту? — Це навіть подорож до Кременчука. Внутрішній співбесідник вмовляв сидіти вдома під ковдрою: він — наш інстинкт самозбереження. Втім, якщо не проживати життя — залишиться тільки дивитися кіно про те, як це робить хтось інший. Тож, робіть те, що робити інколи навіть страшно! Якщо ви відмовляєтесь від власних пригод — ви не матимете власних пригод! І, зрештою, не матимете про що писати.
Українська — не сама сильна мова світу. Щоб розібратися в тому, варто спробувати вивчати питання мовної картини світу. В тому, на мій погляд, а не тільки в історичних факторах, причина її меншевартості в російськомовному суспільстві.
Я закінчила Києво-Могилянську академію, факультет теорії та історії літератури.
На зустрічах із читачами читаю лише інколи, це дуже настроєво, от зараз, наприклад, я не відчуваю, що це необхідно. Ми тим просто «вкрадемо» час, відведений на діалог.
Цього року вийде моя книга для дорослих «Дорога Святого Якова». Цей шлях знаходиться в Іспанії у місті Сантьяґо-де-Компостела і про нього вже писав Пауло Коельо. Я з чоловіком також пройшла по ньому, це сталось в 2013 році. Ми здолали 900 км пішки і це був справжній вихід із зони комфорту. Досвід, переживання та мудрість тих вражень хотілося висловити в прозі, що я і зробила.
$mirnoV@
