Товариш Лесь зізнався представникам міських медіа, що буває в гуморі або не дуже спілкуватися з навколишнім середовищем, і, тим більше, з журналістами. Сьогодні, наприклад, йому більше кортіло поспати, але не дивлячись на такі прерогативи, письменник-сатирик і художник все ж таки завітав на Громадське Кременчук, якому окрема дяка за організацію інтерв’ю з живим класиком вітчизняного мистецтва, та поспілкувався з представниками кременчуцьких ЗМІ. Ось що з того вийшло. Є над чим замислитись.
ЦИТАТНИК
Живопис — дороге задоволення, куди дорожче, ніж яхти та Мазераті.
Ті, хто купупють полотна художників, не купують «коври».
В Америці все влаштовано таким чином, що у центральному державному музеї Метрополітан кожна зала заповнена роботами колекціонерів, що володіють ними. Такій людині приємно, що вона може продемонструвати той факт, що таки володіє тими скарбами. Пересічним споглядачам приємно, що вони все те бачать. І всім добре. А картини ніхто не з’їсть. Тобто, там їх не ховають від людей по хатах.
Ринкова система, що стосується арту, найбільш заплутана та тонка.
Мій життєвий принцип є таким, що варто не займатися тим, що противно.
Для мистецтва не буває сприятливого або несприятливого часу. Історія показує нам, що криваві часи італійського Ренесансу, коли країна була розірвана чварами між політично та економічно відокремленними містами, породив такий потужний сплеск перфектного мистецтва. Це крива, що має коливання, то вгору то вниз. Є так, гірше, значить буде краще. Незабаром.
В Україні все буде добре. Ми — переможемо!
Мої улюблені кінематографісти? Їх чимало, ну, звісно ж, Скорсезе, Копола, Феліні, Серджо Леоне, навіть брати Васільєви зняли шедеврального «Чапаєва».
Назв фільмів, яких не зміг додивитися, ніколи на пам’ятаю.
«Гра престолів»? Зроблено зі смаком, чудові костюми, сценарій, робота оператора. Приємно, що ніколи не знаєш, що станеться далі.
Батьки не надто переймалися моїм вихованням, тож я виховувався сам, Гомером та Шекспіром.
Дітей варто примушувати читати. Навіщо? Щоб людина не виростала дебілом. Як це зробити? Напевно, варто говорити і чинити так: хочеш мати гроші на дівок, маєш прочитати ось цю книжку!
Моя харизма — в моєму серці!
Що таке гроші? Паперові папірці!
Кохання — це божевілля.
У Кременчуці я далеко не вперше. Він для мене досить рідний. Втім, з його культурним ареалом я не надто знайомий.
Чи варто писати про війну? Напевно, що так, але із часом. Такі речі мають відстоюватись, коли говорити про відтворення дійсності художніми засобами. Репортажні речі можна фіксувати тут і зараз. Художні — це завжди час.
Всі, хто пише, знають, неможливо нічого вигадати. Вигадка завжди пласка.
Наш час мені подобається куди більше, ніж «совок».
Ніколи не знаю, що читатиму ввечері на виступі. От і сьогодні, поки що не знаю. Це йде під настрій.
Зараз я працюю над новим романом. Він про втілення втілень. Написаний на дві третини. Розгорнуто говорити про те, чого ще фізично не існує повністю — не бачу сенсу!
$mirnoVa
