Гурту «БУМБОКС» 12 років. Філософськи налаштований фронт-мен Андрій Хливнюк разом зі своїми музикантами свого часу утнув революцію в українському шоу-бізі, адже нестандартне звучання його фанкових, хіп-хоп та рокових міксів підкорила українського слухача всерйоз і надовго. Про роботу, життєві пріоритети та творчі плани Андрія Хливнюка — з перших вуст в нашому «Цитатнику». Також, дивіться відео з виступу гурту в МПК Кременчука.
ЦИТАТНИК
Разом з нашими творчими побратимами з Білоруського вільного театру ми вже долучились до другої акції, що має на меті звільнити наших українських братів, які відбувають в російських в’язницях неправомірні покарання. Зокрема, Сєнцова.
Акція представляє собою виставу, в сюжеті якої три людини світу мистецтва, вихідці з різних країн, потрапили до буцегарні. А саме політпереслідувані режимом Альохіна, Павленський і Сєнцов. Композитором до вистави став барабанщик групи БУМБОКС. Композиція нашого гурту звучить у виставі.
Вистава маю сильну художню складову. Щодо цього вже дійшла висновку і згоди західна преса, зокрема «Gardian», «Financial Times». Театр гастролюватиме світом, а у виставі лунатиме музика з України, актори виконуватимуть нашу пісню акапельно. На підтримку театру паралельно йтиме акція FREE-Сєнцов.
Кременчук — друге місто туру. Перший концерт з тихої «розмови» переріс на гучне «спілкування» зі слухачами. Сподіваємось, так буде і надалі.
Люблю літо. Навіть, якщо його треба «купувати». Іноді я так вчиняю. Я народився взимку, тому, напевно, люблю літо. З Олександром Сергійовичем, світовим класиком, не поділяю любові до осені, ні.
Класики надихають дуже, особливо «Срібне століття», повертаюся до них ніби до Alka-Seltser після п’ятниці. Зараз читаю твори, написані за умов тиску радянської системи на автора. Там така глибина! Люблю Довлатова.
Перефразована думка щодо того, що ми люди тільки тоді, коли любимо — це думка, яка належить Чехову, і багатьом до нього. В цьому я не оригінальний.
Інтерв’ю — це досі не відкрита для мене карта. Я не знаю, що розповідать. Це завжди ніяково. Пройшли роки, а це незмінно. Музиканти повинні грати, а не розповідати щось!
Деякі пісні з макси-синглу «Люди» народжувались під час студійних сесій. Одноіменний трек гурту вже став хітом від БУМБОКСУ. У нас багато клавішних пісень, тому ми знайшли піаніста.
В наступному макси-синглу наш новий піаніст буде співпродюсером. Це надзвичайно амбітна і талановита, більш талановита за мене, людина 😉
Альбом — це міні-концерт, що має свою внутрішню драматургію.
Пісні народжуються в муках. Одна — з пари акордів, інша — вимагає довшої роботи. Але всі вони вимагають душевних терзань (сміється).
Пісня «Попіл» була навіяна віршами Бродського. Поетом вона була написана у важкі післявоєнні репресивні часи совка. Моя — написалася швидко.
Пишучи співзвучні з іншими авторськими речами речі, не пірнаю в їхні творчі деталі та сюжетні перипетії глибоко. Більше думаю про те, що я можу сказати власним доробком на цю тему.
Лінощі вбивають мизукантів. Знаєте в чому там проблема? Навички треба встигнути отримати в ранньому віці. Якщо ти вже прагнеш грати дорослим, а навичок немає, здобувати їх складно і нецікаво.
Мені властиві всі ті характерні особливості на кшталт лінощів, що і музикантам та співакам третього ешелону (сміється).
Важливо існувати, маючи змогу думати і радіти, а вже у якій формі — не має значення.
Нічого не робити — це зовсім не надовго! Радість — в дії.
Душевний спокій — його немає в музиці! Відпочити та помедитувати? Лісом можна прогулятись.
Я не думаю про періоди власної творчості. Від цього сильно кам’яніють ноги. Аналізувати це? Варто дивитись концерти, що теж не надто приємна, часом, штука. Але аналізувати кожен альбом? Це вже схоже на кінець кар’єри.
Популярність — не мій грааль. Вона занадто примхлива, вона є міксом з «американскої мрії» та ще чогось. Для мене важливішою завжди була чітка стратегія того, що ти збираєшся робити і таки робиш.
Захоплююся кожним, хто сміливо презентує власну творчість. Адже, рано чи пізно знайдеться той, хто скаже: «Це повна туфта!» і почне саркастично сміятись.
Звісно ж, у мене «зіркова хвороба». Хіба нормальна людина сяде за стіл і почне транслювати якусь маячню іншим людям? (Сміється)
Часто захоплюєшся тими виконавцями, котрі не мають сильного вокалу. Людей, звісно ж, люблять за їхній неповторний тембр, але сила голосу — то не так визначально. Думка — також набагато більш цікава і важлива. Її можна по-різному подати, навіть із зірваним голосом. І це зачепить.
Я задоволений турами, хоч під час війни і кризи трохи зменшилась географія.
З «молодими» виконавцями цікаво, втім вони одразу перестають бути «молодими». Щойно їм зателефонуєш, вони відразу стають матьорими.
Мене легко задовільнити, як казав Черчіль, усім найкращим!
Мрію відвідати Австралію, Норвегію, Швецію.
Фото — Дмитро Бабець
Відео та запис розмови — Ірина Горнєва
Редактор $mirnoVa
