Знайомтесь: надія вітчизняного футболу — кременчужанин Роман Безус

в "Город"

Кременчуку є чим пишатись! У ньому живуть талановиті художники, кременчужани беруть активну участь у різноманітних, в тому числі, всеукраїнських талант-шоу, вихідцями звідси є обдаровані актори та перспективні спортсмени. Сьогодні нападаючим збірної України з футболу та бельгійського Сінт-Трюйдена є кременчужанин — двадцятишести річний Роман Безус. Дійсно, Кременю таки є чим пишатись!

roman_bezus-ua
Перша гра Романа Безуса у складі національної збірної

Роман народився і виріс у Кременчуці. Вихованець кременчуцького футболу, займався у дитячій школі місцевого «Кременя». У великому футболі спортсмен з 11 листопада 2011 року, тоді Роман дебютував у складі збірної України в матчі-відкритті оновленого НСК «Олімпійського», в грі проти збірної Німеччини. Свій перший м’яч за збірну забив на 93 хвилині у зустрічі проти збірної Чорногорії.

У 2013 році футболіст підписав п’ятирічний контракт з київським «Динамо». Його деб’ют відбувся в матчі 1/6 Ліга Європи УЄФА проти Бордо 14 лютого, що завершився з рахунком 1-1. Того ж року Романа було прооперовано через пошкодження під час гри.

277261-roman-bezus-menja-ne-ustraivaet-moe-polozhenie-v-dinamo

11 січня 2015 року спортсмен підписав трирічний контракт з дніпропетровським «Дніпром», а нині, з літа поточного року, футболіст є нападаючим бельгійського Сінт-Трюйдена.

Що Роман Безус думає про життя та гру в Європі — далі в розмові з україномовним футболістом, нашим земляком, від журналістів телеканалу «2+2».

Як Вам Бельгія та містечко Сінт-Трюйден?

— Надзвичайно затишно. Люди тут живуть спокійно і щасливо, про них дбає держава. Пенсіонери полюбляють наводити марафет у салонах краси вдень, а ввечері ходити з тими зачісками до ресторанів. Це, як на мене, показник рівня життя.

Як в Європі ставляться до футбольних зірок? 

— Як до людей. Тобі посміхаються, тебе вітають. Автографи тут не так поширені. Головне — емоційність вітання, люди цікавляться, як у тебе справи. Вболівальники на матчі активні, аплодують, підтримують. В Сінт-Трюйдені існує ціла стратегія підтримки зворотнього контакту з аудиторію вболівальників. Їх збирають в залі після матчу, влаштовують дискотеку. Ми виходимо в зал і кільканадцять хвилин спілкуємось з фанами, незалежно від того, виграла наша команда чи програла. Уявляєте таке в Україні? Наші фани навряд чи стримувались би після невдалої гри по відношенню до футболістів. Футбольні гравці тут не є чимось недосяжним для пересічного вболівальника — навпаки.

11_6

Чи були варіанти грати в інших країнах?

— Так, не склалося з Туреччиною, за обставинами. Росіїї я відмовив. Про те, щоб грати там, не може бути й мови. Тут немає чого обговорювати! В Бельгії у мене конракт на рік, з можливістю підписання ще на рік.

Як грається в європейських умовах? 

— В «Динамо» і «Дніпрі» я був в запасі. Тут я граю, імпровізуючи! В Україні було важко. Коли на тебе постійно тиснуть з приводу того, як саме тобі грати, починаєш ніби професійно деградувати. Готуєшся, як проклятий, виходиш на поле на 5 хвилин, не встигаєш розігратися, знову нищівна критика, і знову не граєш кілька ігор підряд. От і все. А тут я маю свободу на футбольному полі і показую те, що вмію. За що навіть отримав особисті схвальні відгуки від Андрія Шевченка.

Редактор $mirnoV@

 

 

 

 

 

 

Добавить комментарий

Your email address will not be published.

*

5 + 11 =