У власних автобіографічних замітках Казимир Малевич виступає як українець. Він пише приватні листи і записки від руки українською мовою, художньо документує страшне явище голодомору 30-х років в Україні, не лишаючись до тієї трагедії байдужим. Та небайдужість до долі народу і є найпершим свідченням коріння.
Казимир Малевич – єдиний український художник, у творчості якого відбився Голодомор 1932-1933-о років, від якого померло від 4 до 10 мільйонів українців. Так, на малюнку олівцем, відомому під назвою “Де серп і молот, там смерть і голод” (цитата з популярної у 1920-30-і роки народної пісні), зображені три фігури, риси обличчя у яких замінені на серп і молот, хрест, труну.
На творчість майбутнього художника, на формування його смаку, суттєво вплинуло українське село. Усе життя Казимир Малевич усіляко підкреслював, що його художнє бачення світу сформувалося саме там. Цей факт підтверджують і мистецтвознавці, що досліджують творчість художника ось уже 80 років після його смерті.
Українська селянська хата, білостінна мазанка, багато яких Малевич бачив в українських селах, де був поширений настінний розпис, відіграла помітну роль у його супрематичній та кубистичній творчості. На Харківщині, де художник прожив з 12 до 15 років, він бачив розмальовані печі і навіть спостерігав, як їх розписують.
Каземир Малевич самоусвідомлював себе українцем і писав про це. «Щоб не бути голослівними, наводимо кілька цитат із цих нотаток», — пише видання uartlib.org :
“…Це був Лев Квачевський. Він був студентом пейзажного класу Академії мистецтв у Петербурзі. День у день ходили ми з ним на етюди влітку, навесні і зимою, верстов по тридцять за день. Цілу дорогу сперечалися. Припиняли суперечку тільки тоді, коли сідали полуднювати. Згадували Україну. Він та я були українці.”
Казимир Малевич народився у Києві, сталася це важлива подія у 1879-у році. Батько – поляк, директор цукрових заводів, мати – українка з Полтавщини, домогосподарка. Обоє батьків були родовими дворянами. Прізвище “Малевич” зустрічається в Польщі, Литві, Україні, Білорусі.
Народився Казимир в будинку по вулиці Бульонскій у Києві, пізніше перейменованої у вулицю Боженка. Зараз вона називається вулицею Казимира Малевича, але двоповерховий будинок №15 знесений в середині минулого століття; на його місці був побудований новий корпус Інституту електрозварювання АН УРСР.
Хрестили Малевича в костелі св. Олександра в Києві.
До 17 років майбутній художник жив з батьками, в основному в селах і невеликих містечках, де працювали цукрові заводи – на Поділлі (Ямпіль – до 12 років), на Харківщині (Пархомівка, Білопілля – з 1900-о року), на Чернігівщині (Вовчок, Конотоп – 1893-1895).
Таким чином, з упевненістю можна стверджувати, що Казимир Малевич виріс і сформувався в Україні.
За свідченнями друзів і знайомих, Казимир Малевич дуже добре співав – у нього був бас. Особливо весело проходили вечори, коли з бандурою з’являвся художник Володимир Татлін – грав українські мелодії, а Малевич співав. Племінник художника, Юрій Зайцев, навіть згадує одну з улюблених пісень дядька:
Гуде вітер вельми в полі,
Реве ліс ламає,
Козак журиться сердешний,
Долю проклинає.
Гуде вітер вельми в полі,
Реве ліс ламає,
Плаче козак молоденький,
Що робить не знає…
Як і багато видатних діячів української культури, Казимир Малевич став жертвою сталінізму. Художник взагалі збирався переїхати з Ленінграда до Києва на постійне місце проживання, але саме у 1930-у році Йосип Сталін оголосив чистку всім без винятку фахівцям високої кваліфікації, називаючи їх “буржуазними інтелігентами”.
З Київського художнього інституту в той рік “вичистили” всіх опитаних професорів і першокласних художників – Льва Крамаренка, Євгенія Сагайдачного, Федіра Кричевського, Михайла Бойчука, Казимира Малевича. Помер художник через хворобу простати, котра розвинулася через катування митця в застінках ОГПУ.
Джерело інформації uartlib.org
Заглавна ілюстрація до матеріалу — автопортрет Каземира Малевича
Автор публікації $mirnoVa
