До Кременчука в рамках програми, втілюваної Євросоюзом з метою обміну досвідом між власними локальними громадами, та за підтримки Європейської волонтерської служби, приїхав надзвичайно позитивно налаштований хлопець, польський волонтер — навчати кременчужан польській мові. 21-річний студент філософського факультету сілезійського (регіон Польщі) університету Варфоломій Ванот пробуде у Кремені рік. Що ж, you are welcome, dear friend, we are so happy!!
Виключно добре володіючи українською та російською мовами, за цей час волонтер, в рамках Польського розмовного та дискусійного клубу на базі міського євроклубу «Простір ідей», проведе безліч щотижневих зустрічей з зацікавленими у вивченні польської мови містянами, з метою закріпити їхні навики живого спілкування. Ще одна мета хлопця — особистісна — «втопитися в українській культурі і стати українцем»!
ЦИТАТНИК
Інколи я підозрюю запитання до себе від місцевих, мовляв, «чєго ти пріпєрся?» (Сміється) Так от, місія оргнізації, котра мне сюди делегувала, полягає в кооперації молоді країн Євросоюзу та таких країн, що в перспективі мають до нього вступити.
Для мене особисто — це новий досвід, нові враження, нове життя.
Чи страшно було їхати в Україну? Ні. Як на це відреагували мої батьки? А хіба вони мали вибір? Не відпустити? Сховати паспорт? Ні, це — неможливо. Тож, я тут. А може, в них були якісь інакші причини позбутися мене (сміється).
До цього я бував у вашій країні неодноразово: раз їхав з Мінська до Варшави і вирішив, що коли поїхати через Київ — то буде зовсім по дорозі (сміється)! Окрім того, мені страшенно сподобалися Чернівці, кілька разів бував у Львові, люблю Одесу. Менш вразили Черкаси, бував у Маріуполі, Карпатах, Коломиї. Кременчук хочу пізнати глибше.
У Карпатах я був на художньому пленері. Потрапив туди, схоже, тільки тому, що був іноземцем. Повірте, якби Ви побачили мої картини, у Вас би не виникало зайвих запитань щодо цього, такі вони «гарні» (сміється). Але ж головне, те як почуваєшся, коли пишеш, правда ж? Показати роботи?! Та що Ви, ні, хіба кожному по черзі і наодинці! 😉
Кременчук поки що знаю надто поверхово, або й не знаю зовсім. Саме тому, я наразі куди затишніше почуваюся в ПІ («Простір ідей»), принаймні, знаю, де тут чай і «пєчєньки» (жартує)!
У Польщі немає згущенки, солодких сирків і зефіру. От Вам і відповідь на запитання, чому я тут!
Я люблю українську поезію, зокрема вірші Ліни Костенко та Василя Симоненка. Однак, була в мене цікава історія з поезією Костенко. Спілкуючись зі знайомими з України, я просив їх надіслати мені відео, де читалася би гарна українська поезія. За короткий проміжок часу я отримав п’ять посилань на відео, де Богдан Ступка читав вірш «Крила». Мене ледь не переконали, що в Україні Ліна Костенко — одна поетка на всю країну! Дотепно, однак.
Волонтерство — це не ситуація одного ранку. Це процес, який завжди триває. Якось ще студентов я почав цікавитись суспільно-культурними заходами та долучатись до них. Потім, став організовувати їх. І ось я в Україні, як культурний волонтер.
Іноді, щоб дізнатись, що бажання є, варто, власне, прийти і дізнатись. Себто спочатку — зробити крок, а потім усвідомити, для чого він був потрібен.
Для всіх, хто бажає вивчати польську, ми знайдемо таку можливість. Якщо Ви вже маєте основу, працюватимемо далі. Якщо не маєте, почнемо з абетки!
Думаю, поезія, як і філософія — то, переважною мірою, ставлення до життя.
Уточнимо, Польський розмовно-дискусійний клуб триватиме щосереди в міському «Просторі ідей» за адресою Софіївська, 36б, початок о 18:00. Також, заняття для дітей та підлітків проходитимуть в міській бібліотеці по вулиці Щорса (район Водоканалу), щочетверга о 16:00.
$mirnoVa
