Сьогодні поговоримо про 7 причин побувати в мецці гончарства на Полтавщині — селі Опішня. Абсолютно магічне атмосферне місце, у якому опиняєшся на зламі минулого і сучасного. Це кращі українські традиції і креативний, нерідко жартівливий погляд сьогоднішніх майстрів гончарства. Щоб побувати у Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішному, дійсно є принаймні 7 причин.
Причина 1. Відчути себе дитиною. Пам’ятаєте, як дитинстві, натхненно закусивши язик, ви ліпили пасочки і усілякі фігурки з піску? В Опішні можна це робити з глини. Усім. Прямо у музеї сідаєте біля своєрідного коритця з глиною – і ліпите. Ретро-Барбі, себто бариню красуню, чи козака, або ж узагалі маст-хев усіх українських дітей – свистунець. А поряд із вами – полиці із десятками і навіть сотнями готових глиняних іграшок, які виготовляли майстри з усієї України. Враження від ліплення – весело, як у дитинстві. Ну а дітям просто подобається.
Причина 2. Зіпсувати манікюр. Бо у гончарів він може бути хіба що на ногах. А ще вони не виконують жодної важкої роботи, щоб не втратити чутливість пальців, пояснює заслужена майстриня України Ніна Дубиніна. Тож, хочете відмовитися від важкої роботи – спробуйте себе у гончарстві. Єдиний нюанс, гончарне коло для відвідувачів досить мініатюрне. Але і за ним із допомогою майстрині можна зробити глечик, макітру, вазу чи просто миску і у якості сувеніру забрати додому. Самому зліпити це одразу не виходить ні в кого. Бо шматки глини просто вилітають з-під рук такого самостійного початківця, викликаючи шок у тих, хто стоїть навколо. Вартість саморобного сувеніру – 6 гривень.
Причина 3. Порозглядати жінку топлес. Це «Дама з міста» — така собі панянка, яка «розляглася» біля музею. А в цей час сусіди з відвислими від обурення та захоплення щелепами розглядають її через паркан. На території заповідника є і жартівливі, і філософські скульптури. А ще є величезний «Лев на двох головах» — його робив 92-річний майстер. Маючи вроджену ваду ніг, він ліпив стоячи. До деяких скульптур можна доторкнутися, під іншими – загадати бажання, а біля якихось посміятися, пофантазувати і навіть впізнати себе, дружину чи сусіда.
Причина 4. Дізнатися, як на плечах та ліктях носити горілку. Чи будь-який спиртний напій. Виявляється, вже наші предки робили це чудово. За допомогою куманця – символу Опішні. У нього наливали горілочку, а сам куманець через отвір одягали на руки по лікоть, а то й на плечі. Уявляєте, скільки за раз можна принести на стіл? Щоб не посилати «гінця»? А ще екскурсоводи розкажуть купу цікавих історій про традиційний глиняний посуд. Багато з них – не лише «для загального розвитку». Вони цілком корисні і сьогодні.
Причина 5. Навчитися обирати посуд. І зробити це по дзвіночках буквально за півхвилини. Місцеві дівчата говорять, що посуд потрібно вміти слухати і чути. Вони розкажуть, як відрізнити неякісний посуд та не купити щербатий. До речі, недалеко від музею є невеличкий сувенірний риночок. Там є і керамічний, і полив’яний посуд, є іграшки та сувеніри.
Причина 6. Пейзаж із найвищої точки Полтавської області. Музей-заповідник в Опішному розташований на місці городища Роменської культури VII століття. Що одночасно є найвищою точкою Полтавщини, яка знаходиться на висоті 2008 м. Тож краєвиди тут заворожують. У сонячну погоду, говорять, видно на відстань 60-70 кілометрів. А на маківці пагорба – величезна чудернацька скульптура. До речі, на території заповідника є тематичне кафе. Там у теплі місяці можна почастуватися традиційними українськими стравами з традиційного українського посуду, споглядаючи традиційні українські краєвиди.
Причина 7. Задоволення, релакс та море позитиву. Тут, певно, можна обійтися без коментарів! 😉
Автор — Марія Остапець
